Арсен Мірзоян - Сонце

Замріяна морем, небом сонячним
Босоніж біжить по мілині
Ще така наївна і безпомічна
І ще так далеко дні сумні
А вночі за обрій зорі котяться
Слід за сонцем місяць вирина
Літо пролетить та ще воротиться
Як на крилах ластівки весна.
Сонце! Світла, чиста, омріяна!
Сонцем! Любовʼю зернятко звіяне
Сонце! Небом очей твоїх дихаю!
Сонцем! Найяскравішою віхою
Їжачком сидить в рушник огорнута
І тремтить морозиво в руках